де ви, браття?

де ви, браття? де ви? де?
чи повернетесь до мене?
час нитки свої пряде
на хрещаті гобелени...
залишились на війні
під підбитим бетеером,
привезли в есесесери
вас у цинковій труні...

відбиває відблиск цинк
сліз сестринських, сліз родинних -
брат, онук і мужній син
повернувся в Україну.
повернувся вантажем
славнозвісним «номер двісті»...
гострі почуття на вістрі
не розкриють цинк ножем.

...на хрещаті рушники
вишиті на два кольОри,
час лягає на цинкИ,
з гір чужих принісши горе.
колір чорний - то журба,
а червоний - то кровиця...
і на небо, і на лиця
біла стелиться канва...

в площу Красну камінь кинь
із чужого Кандагару,
Україно, то твій син
в твердь земну лягає даром.
не тебе він боронив
у проклятім тім Афгані,
щоб сидів в Кремлі Вованич
кров юначу він пролив...

та немає вороття –
а в Чечні у роті N-ській
віддають своє життя
хлопці з Вологди й Смоленська,
де чекають матері,
як чекають сина всюди -
небо, зорі угорі
одинакові... і люди...

...на хрещаті хоругви
в батьківських руках старечих,
час прокляття до Москви
материнських та лелечих...
де ви, браття? де ви? де?
повертайтеся, сокОли!
вас із пам’яті ніколи
злодій-час не викраде!


Рецензии
Мощно! Замечательный стих!

Сергей Цюрко   27.03.2009 23:54     Заявить о нарушении