слухай-но: певно, це осінь
стукає нам у шибки.
вітряно... листям заносить
рідні, знайомі стежки...
вирієм, тим що назавжди,
наші надії летять...
вітряно - я застудилася:
щоки від жару горять...
може, від сорому?
може, з неплаканих сліз?
вітряно...
все перекреслю навскіс:
спомини? мрії? кохання?
біль і розлуку - їх теж!
стану по той бік межі -
ти не знайдеш...
сильна? - напевне...
тільки би вистало сили!
люба! - даремно:
нині кого назву милим?
тонка осика хилиться там,
при дорозі -
вітряно...
більше не стій на морозі...
в1тряно
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108081201321
Свидетельство о публикации №108081201321
Рецензии
