Я випала з безсмертя, сподівавшись
На долю в нерозпущених бруньках.
Ненавиділа, палко закохавшись,
Терпкий, липкий дитячий страх.
Ловила рими у твоїх бажаннях.
Ловила вітер в своїх снах.
Здавалось, що дорожчало кохання
В замріяних заплаканих віршах.
Ти став моїм, мене злякавшись,
Не витримавши тягаря.
І зник, лиш на словах кохавши
Мої слова, мої моря…
У горах на завихреному плато
Грубою голкою латала рану…
В пилюку кров стікала… кропітка розплата
За те, що біль свою ввела в оману.
Усі, усе – палка пустеля...
Я як хижак у хащах гір.
І крики жадібно ловили скелі,
Відлунням затуляли зір…
Зірок благала про розплату…
Не кошеня вже, а поранена пантера.
Як мати – блискавку, і грім – як брата.
Стікала кров’ю… скелі – моя терра.
Поранена
© Copyright: Рия Аллер, 2008
Свидетельство о публикации №108070702724
Свидетельство о публикации №108070702724
Рецензии
ЧЧерт меня знает..
Я.. мне кажется, что на украинском языке (который я, увы очень плохо знаю) Ваши стихи гораздо сильнее
К.
Мав Оно Мечаза 27.11.2008 01:35 • Заявить о нарушении
Я.. мне кажется, что на украинском языке (который я, увы очень плохо знаю) Ваши стихи гораздо сильнее
К.
Мав Оно Мечаза 27.11.2008 01:35 • Заявить о нарушении
нууу, может и так..
заставил задуматься.
думаю, украинский просто чуть-чуть мистичнее что ли, хотя мне, как носителю, судить конечно, сложно:)
спасибо!
Рия Аллер 27.11.2008 10:41 Заявить о нарушении
заставил задуматься.
думаю, украинский просто чуть-чуть мистичнее что ли, хотя мне, как носителю, судить конечно, сложно:)
спасибо!
Рия Аллер 27.11.2008 10:41 Заявить о нарушении