О, Господи! Дозволь мені заплакать.
Прощаємось. Так тихо, аж дзвенить.
Моя рука в твоїй не затремтить.
Ти ще не знаєш, то — остання мить.
О, Господи! Дозволь мені заплакать!
Любов, що умирає, не вернеш.
Не воскресить молитва найпалкіша.
А ти мені здавався найріднішим...
Любов, що умирає, не вернеш...
Тебе ніколи не полюбить інша!!!
Я тихо посміхнусь тобі услід.
Спасибі долі, що тебе послала,
Спасибі долі, що не повінчала.
Нас повінчав ясний вишневий цвіт.
Я тихо посміхнусь тобі услід.
О, Господи! Дозволь менi заплакать
© Copyright: Леся Романчук, 2008
Свидетельство о публикации №108062403523
Свидетельство о публикации №108062403523
Рецензии
А чому посміхнешся?
Просто щоб не показати правдивих почуттів?
Юрий Лазирко 27.06.2008 22:21 • Заявить о нарушении
Просто щоб не показати правдивих почуттів?
Юрий Лазирко 27.06.2008 22:21 • Заявить о нарушении
Юрченько, я ніколи не роблю нічого просто. "Щоб не плакать, я сміялась" - хре... стоматійна хре... Хай простить мені моя велика тезка.
Я справді посміхнусь, гірко, боляче, але...
Треба вміти відпускати. У цього вірша є продовження, зараз надрукую.
Леся Романчук 27.06.2008 23:10 Заявить о нарушении
Я справді посміхнусь, гірко, боляче, але...
Треба вміти відпускати. У цього вірша є продовження, зараз надрукую.
Леся Романчук 27.06.2008 23:10 Заявить о нарушении