Уся підлога вкрилася слідами,
Тієї ночі, що дріма над нами .
А на подушці розляглися сни,
Та кличе темрява до грішної війни.
У серці бій ведеться кожну мить,
А розум каже, що забути треба,
Та біль ще більше думку цю гнітить,
І вже ножі підточені, як ліки.
Не буде миру більше увісні,
І згадки промайнуть, як подих літа.
Лише сльоза стікає по щоці –
Короткий спалах всього, що колишнє…
«Від мене геть, мої гіркі думки!
Давно стікає кров’ю моє серце,
Та вже навчилась грати у війні,
Яку назвали роком наші предки.
на рисунке изображены Мойры - богини судьбы
Уся пiдлога вкрилася слiдами...
© Copyright: Ольга Кель, 2008
Свидетельство о публикации №108061702791
Свидетельство о публикации №108061702791
Рецензии
