Видих строфою

Тебе на світ я видихав строфою,
паперу цнота відцвіла в чорнилі.
Тихіше тиші, під нічним конвоєм
вели думки пегасів біло-крилих.

Де двоєдине "між" палало в скрусі,
світилося, мов бідність від обносків -
там гріх зігрів у спогадах спокусу,
у шкіру гусячу вбирався лоскіт.

Розсипався годинник, мов Сахара,
бо час набрати пам`ять, наче воду
у горб верблюжий. З чарами мольфара -
оазою піскам навожу вроду.

Думкам-вітрам немає переводу,
всі пелюстки розвіяні та милі.
Ловлю у кожнім зайвім слові подив
та відганяю світ за очі - милі.

До вікон темінь треться, наче кішка,
її годує сяйвом місяць ситий.
Пегаси - вільні, а дорога - пішки
веде туди, де пролітали миті

і кликали під клекіт за собою,
гніздилися на небі у притворі.
Тебе на світ я видихав строфою,
щоби в падінні завмирали зорі.

3 Червня 2008


Рецензии
Скільки всього ти видихуєш своїми строфами, наш невтомний трудівниче!
Зорі завмерли в падінні і слухають твої вірші.

Пегаси - вільні? Можна одного напрокат? А то мій кудись полетів, ледащо, певно, до лошиць.
Ой, класний віршик є в Івана Потія:
"У мене під вікном
Пегас пасеться. І уже линяє"
Класно, правда?
Леся із сузір'я Лева.

Леся Романчук   03.07.2008 10:36     Заявить о нарушении
Класно, Ле` - аби тіко не брикався :)

Юрий Лазирко   04.07.2008 08:41   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.