(по сторінкам Івана Франка )
Я бачив дивний сон,
в якому людство зброю
переробило на
лопати і граблі.
І без кордонів світ
лежав переді мною,
і не було тинів й парканів
в з а г а л і.
І не було хвороб,
бо вмерло слово «голод».
А разом з ним в труну
поклали «заздрість» й «гнів».
І кожен, хоч в якому
віку, все ж був молод.
Не стало на землі
рабів і їх панів.
Усе це призвело
до того, що людина
забула біль і жах.
Така от дивина!
А в праці мала смак
від кожної години.
Мистецтвом стало все,
що діяла вона.
І кожен для життя
собі знаходив місце,
і радісна була
потрібна всім мета,
бо працювали люди
відповідно хисту.
Розквітли назавжди
і села, і міста...
Та раптом цей мій сон
мов вибухом рознесло.
То був мій телефон,
хтось не забув його.
І все, що мить тому
було так інтересно,
розвіялось, як дим,
і більше ні-чо-го.....
12 червня 2008 року
С О Н
© Copyright: Георгий Ильяшенко, 2008
Свидетельство о публикации №108061402850
Свидетельство о публикации №108061402850
Рецензии