Вигулюючи дощ

Іду вигулювати дощ під вечір,
а він - тепло ковтає просто з рук,
пускає з вітром вікнам водотечу
та ловить у калюжах кроків звук.

Гримить, паде - коліна неба збиті,
та повні світла - очі ліхтарів.
Чолом-в-чоло мене стрічають миті
і, наче ринвами, стікають з брів.

Волосся вигнулось, мов рибні хащі,
ні ниточки сухої, ані слів...
А тіло - плащ, воно - у ночі пащі.
Та холодно душі - десь плаче Львів,

бо тінь повзе, йому сльози не втерши.
У гривах кам`яних та у хрестах
він став для мене неповторним, першим.
Та доля - птах, а Батьківщина - дах.

6 Червня 2008


Рецензии
Співає Ліля Кобільник:
"У Львові дощ, а в Лондоні - туман"
А що там в Новім Йорку? Мабуть, спека!
А вірші - дощовик. Твої слова
на віддалі сльози, хоч ти й далеко.

Доля - птах, а Батьківщина - дах.
Чи я казала тобі сьогодні, що ти - геній, ЛаЗірко?

Леся Романчук   03.07.2008 10:30     Заявить о нарушении
Спека і волога, як у лазні.
Сидимо - холодимось по хатах...
Дякую Ле`,
З дощовиком під ноги
Л.Ю

Юрий Лазирко   04.07.2008 08:40   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.