100 - летию Артемовской школы

Артемівська школа, моя Альма-матер,
І світло моє, і тепло!
Тебе не забуду я, рідна,
Весь час пам'ятаю твое я добро!

Вже сотню літ розумне, добре, вічне
Ти сієш в душах молодих людей,
Виховуєш синів і дочок вірних
Своїй Вітчизні, втіленню ідей.

То був далекий, 1966 рік,
Коли після Бердянська та Донбасу,
Я прибула в Артемівку, додому,
У рідний край, що дочекався свого часу.

Мене зустрів тут дружний колектив,
Колеги - подарунок долі!
Із ними випито було чимало горя, радості та сліз
І з’їдено вже не один пуд солі.

Цікаво ми жили, активно –
Вели уроки і гуртки,
Були ще в нас і вечори, концерти
То ж маєм вражень – на віки.

А як красиво ми співали
За розкішним святковим столом,
Де трударі нашого селища
Зустрічали урочисті свята разом.

Повні планів, надій, і натхнення
Вели розмови ми все про буття,
Будували щасливе майбутнє
І омріяну радість життя.

Справжній вчитель – яскраве світило
Життєвої науки і краси,
Людських відносин та стремлінь прекрасних
До здійснення великої мети.

Такі чудові носії культури й знань
У нашій школі по цей день працюють.
Хай здійснюються їх високі мрії,
Й на плідній ниві оживуть.

Завжди передова, успішна, школа,
Скарбниця знань і досвідів людських,
Несеш велично ти престиж освіти
На весь район між інших шкіл сільських.

Я горда тим, що маю свою частку
У славі школи віковій,
Що залишила не останню згадку
У споминах прийдешніх поколінь.

Живи і процвітай, моя ти школо!
Твори, красуйся, сій знання, добро!
І ще щоб не одне сторіччя
У твоїх стінах гріло всіх тепло!