боюся впасти, схибити боюся,
боюся жити, а чому - не знаю:
я несміливості своїй корюся...
невже це - все? і страх мене здолає?
мої страхи - константа маловір’я
і відчуття далекості від Бога.
не квітне радість на моїм подвір’ї,
непевна і хитка моя дорога.
отак живу. отак грішу щоднини:
моє безумство спокою шукає...
боюсь спинитись навіть на хвилину
у боротьбі зі злом, яке лякає.
живе у серці боротьба невтомна,
та відчуваю - сил мені бракує
іти за Ним, щоб в натовпі людському
торкнутися Того, який лікує...
ридма ридаю майже без упину -
куди ж поділись сльози каяття?!
найбільший гріх, що маю за провину:
боюся жити, бо боюсь життя.
спов1дь
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108052702405
Свидетельство о публикации №108052702405
Рецензии
