Великi украiнцi

„Кобзар”, напевно, скоро буде в забороні.

Почнуть вивчати діти спогади зі схронів.

На місці чільному „бандерівська” піхота –

Убити хочуть в нашій пам’яті скорботу...

Вояки браві – „лісове” колишнє братство:

Уберегли від німців ліс – він теж багатство.

Мабуть, це також надзвичайно добра слава,

Та ще війна була жорстока і кривава!

Міста і села визволяв солдат „червоний”,

А не „бандерівські” каральні ескадрони.

У правди людства не осліпли іще очі,

Хоча сьогодні хтось цього і дуже хоче!

Війна забрала і мільйони українців,

Ми не лишаємо в землі їх наодинці.

Народ святкує дорогу нам Перемогу

( Хай хтось цінує лісову свою „барлогу”)

І пробачаємо давно загальну зраду,

Але історію у нас ніхто не вкраде!

Мій батько родом був з чудової Волині:

За штурм Берліна там його шанують нині.

Хто нав’язав цю гру смішну для інших націй? –

Моя Вкраїна не піде до резервацій!

Тарас Шевченко – міжпланетний українець!

І цим пишається в Європі навіть німець.