Як дивно ми не бачилися роки
I я собi казала, що забула
I величезнiї зробила кроки
Все далi й далi, щоб не повернула
Я й справдi думала, то все давно скiнчилось
I ми не пара, в цiм життi не пара
Але на грiх сердечко знов забилось
I ти для мене начебто омана
I ось думки полинули до тебе
Очей зелених зберiгаю сяйво
Для мене ти немов безкрайне небо
I почуття це чуешь надзвичайне
Чи буде зустрiч? Чи все то безглузддя?
Чи краще мрiї вiдпустить у небо?
I хай не разом ми, але люблю я
Ти чуєшь, милий, я кохаю тебе!!!
23.03.2008.
Як дивно ми не бачилися роки...
© Copyright: Файника, 2008
Свидетельство о публикации №108051401932
Свидетельство о публикации №108051401932
Рецензии