Навіть завжди відчинені двері
можуть раптом жахнутись від болю,
розділивши на "до" і на "після"
те, що всім видавалося щирим...
Навіть грати, міцні і байдужі,
врешті-решт означають свободу
бути щирим з пораненим его,
бути чесним із серцем планети;
навіть кактуси. що у пустелі
виживають, коли усе гине,
помирають в затишних квартирах
від байдужості і від зневіри...
Що ти хочеш почути від мене?
Чому погляд відводиш донизу?
***
© Copyright: Наталья Соляник, 2008
Свидетельство о публикации №108050903196
Свидетельство о публикации №108050903196
Рецензии
