Наше життя...

Наше життя тримається на ниточці,
Тоненькій ниточці, що тягнеться з майбутнього.
Скільки добра до нас прийшло по ниточці,
Скільки хорошого прийшло і незабутнього.

Життя, самі для себе ми будуємо,
Але немає нам шляху в майбутнє.
Якщо минуле ми своє не пам’ятаємо,
І все, що в нашому житті було присутнє.

Немає в нашому житті нічого вічного,
Усе з’являється на мить й відходить в небуття.
Маленька мить, що лиш на мить з’являється,
Є сенсом нашого майбутнього життя.

Мить щастя пролітає дуже швидко,
Мить лиха не скінченна наче рік.
Чому в житті все так не справедливо?
Чому в щасливого життя короткий вік?

Добро ми творимо щодня і щогодини,
Та в нашій пам’яті воно згора, як сірники.
А лихо з’явиться лиш на хвилини,
Пам’ять його вкарбує на віки.

Могли б на світі ми чудово жити,
Не проклинали б Бога, й долю не кляли б.
Як би уміли за добро добром платити,
То миті щастя довшими були б.