Я хочу бачити щодня,
Як сонечко встає.
Коли воно, рясне проміння,
На землю подає.
Я хочу чути, коли дощ,
По підвіконню б’є.
Як рідна матінка земля,
Дощову воду п’є.
Як грім гримить із висоти,
Не наче грізний птах.
Веселка зводить, як мости,
На дощових шляхах.
Місяць на небо як виходить,
Чаруючи земне життя.
З собою зірочки виводить,
Із сну та забуття.
Зозулі голос чую в лісі,
Лічить вона мої літа.
Пташина сонечку радіє,
Так рік за роком проліта.
Та не сумую за минулим,
Чекаю на майбутнє.
Майбутнє зовсім не знайоме,
Минуле не забутнє.
Я хочу бачити щодня,
Як сонечко встає.
Тоді мені моє життя,
Надію подає.
Я бачу, як цвітуть сади,
І як цвіте бузок.
Усе стає, мов чарівне,
Ніби життя з казок.
Я хочу бачити щодня
© Copyright: Наталия Ковальская, 2008
Свидетельство о публикации №108050803610
Свидетельство о публикации №108050803610
Рецензии
Певуче* С интернАта любИл петь "Трио МарЕныч"*
Но и по собЫтиям нЫне УкраИна-НовоРУСЬ поэтическая реАкция должнА быть*
Серж Фико 05.06.2016 14:43 • Заявить о нарушении
Но и по собЫтиям нЫне УкраИна-НовоРУСЬ поэтическая реАкция должнА быть*
Серж Фико 05.06.2016 14:43 • Заявить о нарушении