Мова рідна моя, ти, як море безкрає,
Лексиконам твоїм кінця-краю немає.
В тобі мудрість віків, в тобі сила народу,
В тобі пам’ять сердець українського роду.
Ти, як спів солов’я, ти, як сонце ласкава,
В теплих хвилях твоїх дітей мати плекала.
В тобі щирість душі і безсмертя народу,
В тобі радість і біль самобутнього роду.
Я люблю тебе мово моя калинова,
Ти чаруєш мене і закохуєш знову.
Ми без тебе неначе ті сироти-діти,
Яких нічим потішить і нічим зігріти.
Рідна мово моя, ти, як річка бурхлива,
У народу твого душа не зрадлива.
В тобі наше життя, в тобі наше кохання,
Гордість наша в тобі і тобі шанування.
Ти єдина така, ти барвінок, що в’ється,
Ти солодкий нектар, що на душу проллється.
Ти є Вічність, ти Світ, ти окраса народу,
І без тебе нема Українського роду.
Мова рiдна моя
© Copyright: Наталия Ковальская, 2008
Свидетельство о публикации №108050604525
Свидетельство о публикации №108050604525
Рецензии