Цей пагорб та трава – століть минулих свідки,
І башти цегляні – лічильники років,
Мов циферблат стоять, а все повз них, як стрілки,
Кружляє в вирій літ, тече з усіх боків.
Як в промінь ліхтаря метеликом хлочисько
В повітря трав’яне всеціло порина.
І все своє життя він здалека чи зблизька
Душею буде тут – де ця старовина.
Ти краю рідний мій, ми всі – твої нащадки.
Твоє повітря п’єм і топчимо траву.
Та чи залишим слід про себе ми на згадку,
Щоб душі повертав у сні та наяву?
1992 р.
***
© Copyright: Пилот Нестеренко, 2008
Свидетельство о публикации №108050403240
Свидетельство о публикации №108050403240
Рецензии
