Я завжди буду безмежно вдячним Москві: саме там нарешті до мене зійшла Муза українською мовою - мовою моєї землі
Коли у синю височінь
Полину я, немов лелека,
Що крила білі розгорнув,
Зачувши близьку небезпеку,
Тоді ти поглядом сумним
Мене проводиш до обрію,
А я під сонцем золотим,
Останню втративши надію,
Полину. Потім сніг паде.
Твій смуток - знаю - охолоне.
Ніхто до тебе не прийде,
Твого весілля передзвони
Здригнуть мене, але не так
Як десять, двадцять років тому:
На чужині мені однак -
Чи крапку ставити, чи кому.
Липень 1990 року. Москва.
Лелека
© Copyright: Скресла, 2008
Свидетельство о публикации №108050200567
Свидетельство о публикации №108050200567
Рецензии
