Формозою я був зчарований миттю
Як тільки зійшов на незайманий берег,
Покинувши човен гойдатись на хвилях,
Не в змозі очей відірвати від виду.
Формоза була мов той рай піднебесний -
Наснаги, спокуси та пристрасти суміш,
Захована ў хащах тропічного лісу,
Записана вітром на скелях-скрижалях.
Формози повітря доносило звуки,
Нечувані мною від часу колиски,
Забуті, затерті десь у міжчасів'ї,
Куди я завжди так боявсь повертатись.
Формоза, напевне, у мареві вогкім
Пангеєю снила під небом прадавнім -
Тоді час та простір мінялись місцями
Так легко, що навіть сам бог дивувався.
Формоза обійми мені розкривала,
І я гарячково прощався з минулим -
Чи мови, незнаної досі, словами,
Чи жестом безслівним чужої молитви.
1995-2007
Формоза
© Copyright: Скресла, 2008
Свидетельство о публикации №108050200430
Свидетельство о публикации №108050200430
Рецензии
