Це мов мара
Я не люблю тебе
Відхрещуюся й тихим болем тану
А ти в удосвіт берегом морським
А ти ув-запівніччю – душо-океаном
Я знаю, що сми видумав тебе
Що ти «оленкою» в поліссі замайнешся
І звидишся й не станеш…
Сонечко черлене
сіда за море й
Воскрасає із-за океан.
Щоденна благосте мені
Я так тобі радію
Ячиш у серденьку –
І я тобі живу
Любов"ю оселившися в надії
Уже зачавши в сподіванні сина
Й нарікши сина
витязь Северин.
Це мов мара
© Copyright: Иван Славко, 2008
Свидетельство о публикации №108043003935
Свидетельство о публикации №108043003935
Рецензии
