Минуло вже багато з того часу,
Коли у перше у школу ми пішли
З букетом квітів, з ранцем за спиною,
Відкриті очі, серце принесли.
Ми вчилися і жити, і любити,
Робить малюнки та коріння витягати.
А перша наша вчителька, як мати, навчала нас писати, рахувати
Та бути справжніми людьми - про ближніх дбати.
В дорослому житті усі інакше...
Воно навчає жорстко і мудрішими нам треба бути.
У людської долі все ж маєм назву "добрі люди",
Яким не байдуже, що з нами буде, і що в собі принесемо.
Минуло вже багато з того часу,
Коли у перше у школу ми пішли
З букетом квітів, з ранцем за спиною,
З відкритим серцем по життю пішли.
2007
Присвячую школi
© Copyright: Наталия Веселицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108043002552
Свидетельство о публикации №108043002552
Рецензии
