Яка ти, дорого, до щастя?
Напевне, цікава в житті?
Від першого свого причастя
Іду по нелегкім путі.
В дорозі – вже п’ятий десяток...
Не завжди був шлях до пуття.
Щоправда, від радісних згадок
Свій сенс набуває життя.
Траплялось усяко у долі
Між чорним та білим навпіл.
Завжди обпікали мозолі,
Аби хліб прикрашував стіл.
Було і помилок немало...
І того, що зветься пустим.
Людині в житті не пристало
Якось перейматися цим.
Крокую дорогою щастя.
Воно ж, як той обрій, втіка.
І замість ілюзій – нещастя
Всі будні мої опіка.
І доки лишаються сили –
Веде мене той путівець.
А напрям важкий: – до могили.
За обрієм – щастю кінець!
Дорога до щастя
© Copyright: Владимир Бояновский, 2008
Свидетельство о публикации №108041603008
Свидетельство о публикации №108041603008
Рецензии