Наснився сон: стою один у полі.
Довкіл шумлять високі пшениці.
Край путівця шикуються тополі,
А в мене щастя, стиснуте в руці.
Немов пташа, воно пульсує, б’ється,
І я стаю найвищим на землі...
Радіє світ, чи, може, так здається?
Розкрив долоню – тільки мозолі!
Але мої! Натруджені, пекучі!
Палає серце в добрості рясній.
І я такий щасливий і могучий,
Чи наяву, чи, справді, уві сні?
Сон
© Copyright: Владимир Бояновский, 2008
Свидетельство о публикации №108041602990
Свидетельство о публикации №108041602990
Рецензии
"Я бачив дивний сон,
Немов передо мною ..."
Вспомнились "Коменяры".
Я учила стихи со всеми одноклассниками, но меня их никогда не спрашивали.
Ваш стих тоже интересный. Есть в нем сила.
Инна Провкова 16.04.2008 18:23 • Заявить о нарушении
Немов передо мною ..."
Вспомнились "Коменяры".
Я учила стихи со всеми одноклассниками, но меня их никогда не спрашивали.
Ваш стих тоже интересный. Есть в нем сила.
Инна Провкова 16.04.2008 18:23 • Заявить о нарушении
Спасибо, Инна, за визит. О Франко у меня тоже кое-что есть. )))
ШЛЯХ ДО ВОЛІ
“Не пропаде сумний ваш труд
і дум високе устремління...”
О.С.Пушкін
Читаючи “Каменярі”,
Франка вбачаю міць і силу:
Кремезну постать при горі,
Що розбива гранітну брилу.
А далі – тисячі як він, -
Такі всесильні та могучі...
Серця їх прагнуть перемін,
Над ними – і громи, і тучі.
Попереду усіх – пітьма
І вікова скала безкрая ...
Та спину праці тій нема –
Граніт тріщить та відступає.
Вчуваю мудрості глибінь,
Незламність в праведній ідеї.
Для щастя нових поколінь
Лупають ту скалу плебеї...
Їм велено її розбить –
Опору вічних кривд народу.
Щоб всі могли по-людськи жить,
Щоб мали щастя і свободу.
І стане правда у житті
Священним сонцем озоріння.
І скине з себе пута ті
Нове франкове покоління.
І стане гордо мій народ
Під твоїм стягом, Україно!
Франкова віра – наш оплот,
Вона в серцях живе нетлінно.
Читаючи “Каменярі”,
Весь світ збирає свої сили.
І нищать скелі трударі,
І падають важенні брили.
Владимир Бояновский 16.04.2008 19:09 Заявить о нарушении
ШЛЯХ ДО ВОЛІ
“Не пропаде сумний ваш труд
і дум високе устремління...”
О.С.Пушкін
Читаючи “Каменярі”,
Франка вбачаю міць і силу:
Кремезну постать при горі,
Що розбива гранітну брилу.
А далі – тисячі як він, -
Такі всесильні та могучі...
Серця їх прагнуть перемін,
Над ними – і громи, і тучі.
Попереду усіх – пітьма
І вікова скала безкрая ...
Та спину праці тій нема –
Граніт тріщить та відступає.
Вчуваю мудрості глибінь,
Незламність в праведній ідеї.
Для щастя нових поколінь
Лупають ту скалу плебеї...
Їм велено її розбить –
Опору вічних кривд народу.
Щоб всі могли по-людськи жить,
Щоб мали щастя і свободу.
І стане правда у житті
Священним сонцем озоріння.
І скине з себе пута ті
Нове франкове покоління.
І стане гордо мій народ
Під твоїм стягом, Україно!
Франкова віра – наш оплот,
Вона в серцях живе нетлінно.
Читаючи “Каменярі”,
Весь світ збирає свої сили.
І нищать скелі трударі,
І падають важенні брили.
Владимир Бояновский 16.04.2008 19:09 Заявить о нарушении