Тебе пронизує біль тебе, з'їдає спокуса
неначе смерті хміль заполонив твою душу.
Немає чим жити, нема порчуч нікого,
Ховаєш сам у пітьмі себе, живого...
Думки згорають, свіча за свічою...
І стигне кров в тобі від шаленого болю...
Для чого це все? Ти хочеш бути іншим?
Без болю, без крові, зовсім безгрішним?
Ти тихо заходиш, закриваєш туалет,
щоб на одинці полетіти на далекий острів,
береш у руку важкий пістолет,
закривши очі, вдих-видих, постріл...
Су цид
© Copyright: Николай Яницкий, 2008
Свидетельство о публикации №108040303530
Свидетельство о публикации №108040303530
Рецензии