Крилатий

Я не стану лелекою -
хоч на серці клекоче...
Світ за очі не йтиму -
хоч у них бачу дно.
Чорна птаха накрякає,
на розлуку наврочить
і впаде погляд зримий
на зночіле рядно.

І він блудний та жалісний
стане зорями мліти,
відбиватися сяйвом
і стікати з-під брів
там, де дихає радісно
розтуманене літо,
щебіт ллється і крає,
теплий дощ не добрів.

Раптом зірка спадатиме -
чи бажанням, чи смертю...
Загадаю зустріти... -
що би там не було.
І на себе вбиратиму
висоту розпростерту,
насідаючи вітром
на підбите крило.

День підноситься з променем
та розвиднює простір,
набирає повітря,
мов ковтки з джерела.
І в розпалених пломенях
час пірне з високості
залишаючи вітру
попіл -
слід від крила.

26 Березня 2008


Рецензии
Натхненний політ, тільки б часу не забракло...
для здійснення мрій.

З повагою та найкращими побажаннями!

Корнейчук Пётр Ефимович   31.03.2008 12:22     Заявить о нарушении
А його завжди бракує...
Але якось воно буде,
Дякую пане Петре:)

Юрий Лазирко   03.04.2008 02:54   Заявить о нарушении