Душа стомилася від галасу людського:
Давно не чути жартівливих голосів.
Як мені далі жити? з ким іти? до кого?
Розгубленість... не хочу марнувати слів.
Над Україною якийсь огидний сморід,
Як після битви! Найродючіші поля -
Ще рясно зеленіють, їм природа вторить:
Благословенна Богом ця земля!
Я не звертаюсь до небес, з проханням „дива”
Для мого дому та малих, іще, дітей.
Благаю радощів приємних, галасливих;
Щоб в Україні не було сумних вістей.
Мій рідний край повинен щастям розквітати:
Весела пісня полетить у далечінь!
І буде музика весільна грати в хатах;
Часів сумних - в моєму серці - зникне тінь.
Душа стомилася...
© Copyright: Корнейчук Пётр Ефимович, 2008
Свидетельство о публикации №108032601742
Свидетельство о публикации №108032601742
Рецензии
Мову не разумею, но все поняла. Спасибо Вам, Петр Ефимович!
С признательностью,
Томилова Галина 01.04.2008 16:11 • Заявить о нарушении
С признательностью,
Томилова Галина 01.04.2008 16:11 • Заявить о нарушении
Вам спасибо! За понимание и чуткость... это самое главное!
С теплотой и наилучшими чувствами,
Петр.:))
Корнейчук Пётр Ефимович 01.04.2008 19:21 Заявить о нарушении
С теплотой и наилучшими чувствами,
Петр.:))
Корнейчук Пётр Ефимович 01.04.2008 19:21 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.