Не круглить вітер полотно на морі,
І хлюпіт весел не лякає тишу.
Пливе той хтось в тумані ледь прозорім,
Тримає у руці сіреньку мишу...
Куди пливе? Чого бажає, хоче?
Нема нікого, хто б спитати міг.
У шлюпці весла є, та він їх і не мочить,
А час пливе, для нього майже збіг...
Хіба це все важливо морю й тиші?
У моря своя ціль, своя мета.
Нема до нього діла навіть миші,
Отож вона лишається одна...
Пливе хтось
© Copyright: Миринский, 2008
Свидетельство о публикации №108032404024
Свидетельство о публикации №108032404024
Рецензии