М сто самоти

Дивлюся – всюди морок…
Торкається щоки
До болю лютий холод
У місті самоти…

Це мій Кривбас гірничий,
В якому «гине» люд.
Це місто - робітниче –
Таланти в ньому мруть.

Це клітка - для поета,
Це рай – для шахтаря,
Чиновнику – монета,
Для мене – це труна.

Бо тут я народилась,
І тут, скоріш, помру,
Ось тут я охрестилась,
Тепер я тут живу.

Втекти мені хотілось,
Знайти нагору путь.
Та видно не судилось!
Хай інші поживуть!!!

Хтось їздить на машині,
А я в бруднім метро.
В записки наколінні
Я «виллю» все нутро.

Серед погаслих вікон,
Між тисячі доріг,
Я, нехтуючи віком,
Шукаю свій поріг.

Я хочу розвернутись,
Розкрити свої крила…
Злетіти, не вернутись –
Це все, чого хотіла.

Але заламала крила…


Рецензии