Менi осiнь...

Мені осінь посміхається в обличчя,
Золотом барвистого проміння.
Життя моє суцільне протиріччя,
Ніби з кришталем змішане каміння.

Добро і зло в душі переплелось,
В серці панує безкінечна тиша.
Не знаю, як в житті мені б жилось,
Як би я норовом була трохи простіша.

Сама я, душу відкриваю для добра,
А зло без дозволу вривається, без стуку.
Мабуть настала вже моя пора,
Я в світ прийшла на радість, не на муку.

Дзвенять в душі моїй чарівні дзвони,
По спині пробіга холодний вітерець.
Коли думки мої ламають перепони,
І по життю іду я на в простець.

Не бачу я, ні огорож, ні меж,
Душа згубила лік рокам і відлік часу.
Не звинувачуй ти мене і не бентеж,
Підозрами принижуючи зразу.

Душа моя коробиться від зла,
І в голові бринить злих слів плетіння.
До цього дня, я зло своє не донесла,
Але душа моя, кришталь з камінням.


Рецензии
Я украинской мовы песнопенье
Выслушиваю жадно, чуть дыша...
Но сочинять на ней стихотворенья
Способна только женская душа...

)))))))

Донецкий Вася   24.03.2008 20:48     Заявить о нарушении
Спасибо Вам, Донецкий Вася,
Приятно очень, я скрывать не стану.
И я люблю украинский язык,
И никогда на нём писать не перестану.

Наталия Ковальская   25.03.2008 23:08   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.