Роздуми

Під час я не можу ніяк зрозуміти,
Чому такими ростуть наші діти?
Звідки береться у них стільки зла?
Чому місця нема в їх душі для добра?

Чому совісті голос приглушено гасне?
Чому поклик душі придушили завчасно?
Ні, я й досі не можу цього зрозуміти,
Чому такими ростуть наші діти?

Де в своєму житті помилок наробили?
Чим зневіру в добро в малих душах зродили?
Як байдужість змогла розпустити коріння?
В їх тілах, в їхніх душах та в їх розумінні.

Моє серце болить і душа моя плаче,
Коли дивляться очі та правди не бачать.
Коли серце кричить та спасіння не знайдеш,
Коли діяти треба, а як сам не знаєш.

Все бере у житі свій початок з кохання,
Тож любіть своїх діток, любіть без вагання.
Кохання ніколи не буде багато,
Нехай любить мама, нехай любить тато.

Нехай від любові душа в них розквітне,
Душа стане добра а серце привітне.
Благословляйте й моліться щоднини,
За щастя й здоров’я своєї дитини.