Сьогодні вперше стих весняний дощ.
Стомився, мабуть, лити свої сльози.
А я, як вперше, йду до тебе вздовж
Самотніх вулиць, де зникали грози
І тихо-тихо, ніби в напівсні,
Шукали ми кінець нової мрії.
Загублені в сімнадцятій весні,
Мого життя й забутої надії...
Залишене у світлі ліхтарів,
Забуте серед нот сумної пісні,
Те щастя наше в поглядах сумних
Всього на мить проявиться... І пізно
Нам згадувати те, що вже пройшло.
Минуле не повернеш в день наступний.
Що було вчора? Грози чи тепло?
Мені не байдуже... Я прагну у майбутнє
Пронести крапельку надії і добра
Для когось воно дуже знадобиться,
Хай не сьогодні. Як дитяча гра,
Весняний дощ вже зовсім зупинився...
19.03.08
Сьогодн вперше стих весняний дощ
© Copyright: Серая Шэра, 2008
Свидетельство о публикации №108031903983
Свидетельство о публикации №108031903983
Рецензии