І дні , як тиша при свічах .
І лячно вимовити слово
порушуючи настання ...
Упали роси .
Полем . Степом . Подихом . Душею .
Ув обійми - роси !
Ані Чужини , ні Родини - ніц .
Бруниться святість над світами .
І в мене впали роси наготи -
Божественою проростаю бростю , коренями .
Зачатий доторком твоїм ,
Заручений твоєму існуванню -
сам настаю ...
Напіввідкритими вустами
тиші , тиші , тиші при свічах ,
В твоїх примружених очах
І росами по-над світами .
Упали роси
© Copyright: Иван Славко, 2008
Свидетельство о публикации №108030404706
Свидетельство о публикации №108030404706
Рецензии
