Скільки життів минуло, любий?
А ми і досі з тобою єдині.
Нема для кохання згуби!
Зпокон віків і до нині.
А душі не мають спокою,
Якщо не з коханими в парі.
І сміх обернеться журбою,
Полине в заобрійні далі.
Спіткає сто мук у дорозі,
Та серце інакше неврозі.
Воно у душі в полоні.
Тихенько сховай в долонях,
Воно ж бо лиш раз живе.
І тільки тоді твоє,
Коли в нім пульсує кров
З єдиним кодом – любов!
Без названия укр
© Copyright: Переменчивая, 2008
Свидетельство о публикации №108030304128
Свидетельство о публикации №108030304128
Рецензии
Казалось бы, что всё о любви уже сказано, но как хорошо и по-новому звучит её мелодия в вашем стихотворении. Очень понравилось.
Светлана Мулюкова 24.12.2009 17:38 • Заявить о нарушении
Светлана Мулюкова 24.12.2009 17:38 • Заявить о нарушении