Останні миті... Ніби більше не реальні.
В буденності я згадую твої слова,
Яких ти не сказав... Прощальні.
І погляд мій спинився на стіні,
Де, на картинах наші дні...
Немає вже щасливих слів та ніжної усмішки,
І сліз болючих... А може й тих, що радують,
Хоч трішки...
Давно усе закінчено для нас, пробач.
Так боляче було, та ти не бачив.
Так сумно й прикро, так жахливо
Я плакала тоді... І ти, як хочеш, зараз плач...
І дивлячись через вікно, в холодну даль
Все серце здавлює гірка печаль.
Багато чого вже не буде, не моя вина.
Так іноді буває, так складається життя.
Ніхто не відповість, за що нам, людям, ті пориви у душі?
Без них було би легше... Може ні...
Нехай нас Бог розсудить й дасть взамін когось.
Але ж, невже замінить хтось?
Так і залишиться усе.
Так буде знову і надалі.
Нам не позбутись почуттів.
Нам не позбутися печалі...
02.01.2008./22:45.
Не позбутися печалi
© Copyright: Всегда Была, 2008
Свидетельство о публикации №108030204185
Свидетельство о публикации №108030204185
Рецензии
НЕОБЫЧНО! ДУШЕВНО! СВОЕОБРАЗНО! Удачи:))))РАД ДРУЖБЕ! ВАШ друг (Федор)
Феодор Российский 11.01.2010 17:27 • Заявить о нарушении
Феодор Российский 11.01.2010 17:27 • Заявить о нарушении
Спасибо :)
Я также рада дружить с Вами, Федор.
С любовью...
Всегда Была 12.01.2010 09:05 Заявить о нарушении
Я также рада дружить с Вами, Федор.
С любовью...
Всегда Была 12.01.2010 09:05 Заявить о нарушении