Розійдися, розхмарся, печале, видніше...
А як треба очима цей світ обійти –
я його підійму та на серце повішу,
як старий дощовик, що вже звик до води.
Та нехай просихає, вивітрює сирість,
набирається сил, мов нектару бджола –
цим віршем залатаю усі його діри,
а любов’ю надихаю краплю тепла.
І він буде легким, та стійким проти вітру,
а у сухості біль стане білим з пісень...
Дощовик – до лиця... і лиш небо, як митру,
одягне небокрай на розгублений день.
23 Лютого 2008
Дощовик - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108022300357
Свидетельство о публикации №108022300357
Рецензии
гарне порівняння неба з митрою на голові розгубленого архіерея-дня.
До речі Митра - це ще давньоіндійське божество :-)
Хейли Грепс 26.02.2008 16:16 • Заявить о нарушении
До речі Митра - це ще давньоіндійське божество :-)
Хейли Грепс 26.02.2008 16:16 • Заявить о нарушении
О це цікаво - дяки за інформацію, я і не знав про божество.
Юрий Лазирко 29.02.2008 19:10 Заявить о нарушении
Юрий Лазирко 29.02.2008 19:10 Заявить о нарушении