Мо й мам

Ти з дитинства біля мене моя мамо.
В нас з тобою рідне тіло, рідна кров.
Через мене ти ночей не досипала,
Віддала мені всю ласку, всю любов.

З мене кожен день творила ти людину,
Віддавала мені молодість свою,
Не присіла жоден раз, не відпочила.
Так послухай ти хоч пісеньку мою.

Рідна мамо моя, люба ненько,
Білий світ мій, богиня моя,
(Тихо, тихо стукотить серденько)
Ти для мене і небо, й земля.

Ти присядь, опусти свої руки
Та послухай уважно мене.
Всі слова твої, співи науки
В мені вже відтворили своє.

Голова твоя ледь посивіла,
Потемніла ледь шкіра твоя.
Але глянь на свою ти дитину.
Твоя молодість – врода моя.

Руки я цілувать тобі буду
І в усьому допомогать.
Твоя праця для мене, як чудо.
Але треба і відпочивать.

Ні за яке з багатств цього світу,
Моя люба, тебе не віддам,
Бо ти й є та найбільшая цінність,
Що мені Бог із раю послав.

Що за слово ми кажемо вперше?
Кого бачимо вперше в житті?
Кожен день хто із нами завершить?
Люба мамо, ми діти твої!

Моя люба, прекрасна і мила,
Ти у мене в житті лиш одна.
З малих літ в мені душу відкрила,
Люба матінко, ненько моя.