Теодорик, юрта, кочевье...

Теодорик, юрта, кочевье – Равенны второе прозренье,
от Ганга к Италии готы ведут авантажно бои.
А арии чешут чего-то – известная миру работа,
И прут в Орияну мздоимцы со всех сопределов… Греби!

*

Грибів тут немає, падлюко! Греби звідсіля собі, суко.
Не гримай, отримаєш дрюком. Затямив? Тиць дульку, лови!
А як упіймаєш окрайчик, стрибай в чортів гай, наче зайчик –
злягайся там з дідьком самим! Бо вийде у нас кістодрябця –

отримаєш й сала і смальцю: заллємо за шкіру – живи!
Гори смолоскипом пекельним, чи йди пішодралом в Попельню,
чи віршик складай «Три зими», як той, кого звали Тарасом,
блукав біля кобзи й Парнасу, хоч гнали його кобзарі:

підпанок, піджмурчик, підстрибчик, та ще пані ласої рибчик –
злягався з служницею… ги! Це ж він написав «Гайдамаки»,
якби б Теодорик пішов, то трясця б йому, посіпаці,
впіймав би він облизня в таці і декілька добрих судом.

*

Теодорик в плащевидном злате, при хазарской сабле в златбулате –
Атлантиды падшей оберег – в родовых сказаньях помнит шлюпы –
в них спасался всяк, кто не был глупым, хоть не Ноев выдался ковчег.
Пройдены истоки новой эры, но рабов печальные галеры –

гелионы римского добра распылило время как колонны
древних храмов, где не чтят иконы, идолищ ликует хохлома.
Там, поправ валы Вестиниана, торжествуют скифы полупьяно –
Правнуки их – боричи Руси: ратоборцы выступили в веси,

вал Гардарик вышел за Полесье и пробился через татью рать.
Вот она Гардарика святая в бастионе чудо-городов –
сонм валов Змеиных протекает сквозь резную патину веков…
Юрта плащевидная под небом застилает звёзды мягким пледом…

*

Розпрягайте, хлопці, рать чужинську, хай не марять світом українським,
Це коли ще буде Оріяна, калинова, нова, сито-п’яна
Хай сприймає тать живеє слово хоч деінде у хатках казкових,
Хоч як-небудь в світі, що між нами йде в серця кривавими стежками…



P. S. Стиль билингвы модерн стилистический:

4 русских строки запевки
12 украинских строк распевки
12 русских строк припевки
4 украинских строки допевки