Смiшна Канфета

       
Продавалась в кондитерській крамниці Смішна Канфета. Так на етикетці і зазначалось: «Смішна Канфета» ( великими золотавими літерами), « вживати всередину обережно!
Склад: смішинка, смішинка, смішинка, * (таємні фірмові інгредієнти).»
В асортименті магазину були і « канфета-Тузік», « Ракета», «Буратіно» (від якої у дітлахів швидко виростають аномально довгі носики), « Альонушка», «Космічна»… а от «Смішна Канфета» була одна однісінька на забутій верхній полиці рясно вкритій пилюкою.
Усі цукерки ( солодкі та не дуже) знали свою спеціально навчену «тьотю в чепчику за прилавком» - продавщицю, яка була своєрідним сутенером у світі солодкого карамельного борделю. Де і коли вона навчилася цьому – невідомо, та мабуть за її плечима - якийсь елітний дресурувальний заклад, бо гавкотіти у неї виходило відмінно! Це помічали всі покупці, вони перелякано брали на здачу пожмакані купюри, а деякі марно намагались відлаятись. Цього не вдавалось нікому.

Найбільш визнаною серед споживачів була цукерка «Взльотная», вона була своєрідним лідером продаж, бестселером. Тільки вона і «Альонушка», що лежала в сусідньому ящику, знали з чого роблять те повидло, яке усередині «Взльотної», що її душа – гнила та конопляна. Найближчими соратниками «Взльотної» були « Космічна », «Ракета» та «Буратіно» ( дітлахи навіть стали проводити таємний конкурс « у кого довше» ніс ).

Смішна Канфета за все своє продажне життя не викликала ані резонансу у кондитерському суспільстві, ані ажіотажу серед покупців. Вона вважала себе не ласою, страждала через низьку самооцінку, мордувалася виснажливими дієтами та списувала усі невдачі на соковитий коричневий колір своєї обгортки.

Однієї ночі на магазин напав табун здичавілих мурах. Їх військо чисельністю «багато осіб» стало нещадно гризти, зжирати шматками солодких жителів крамниці. Мурашки ковтали їх по декілька штук, навіть не жуючи, махали куцими ніжками від насолоди.

Смішна Канфета сховалась на своїй останній полиці, обтерлась пилюкою і заглухла.
Нікого не здивувало, що першою жертвою, на яку накинулись злісні негодовані дикуни стала славнозвісна Взльотная, її смачна карамелька та дешеве псевдо повидло прийшлись їм до смаку.

Коли світанок зазирнув у брудні вікна магазину, мурахи повільно гинули: хто тримався за чорний одутий животик, хто з висунутим язиком качався по підлозі, хто стогнав. Смішна Канфета дивилась на той безлад згори і від сміху шаруділа обгорткою. Мурахи видохли з невідомих причин, військо розбите шлунковими розладами та хімічними барвниками Взльотної безпомічно зникало.
«Краса вбиває» - сказала Смішка Канфета, переступаючи яскраві обгортки Взльотної,- - «Краса вбиває».