З недовірою дивлюсь в майбутнє
Чого боюсь? Поки сама не знаю
Мабуть тому, що у душі відсутнє
Те почуття, якого так чекаю.
Уже не сподіваюсь, що знайду такого
Якого зможу палко покохати
Бо у житті самотньому малому
Вже довелось чимало пошукати
І ось тепер стою на роздоріжжі
Так хочеться когось спитати
Скажіть чи після всього болю
Спроможне моє серце покохати
Покотиться луна пустинним полем
Заплутавшись в гіллі старого лісу
І ніби випадково, не навмисно
Туман опустить чарівну завісу.
І хтось такий таємний тне знайомий
Мені шепне з плакучою вербою
Поки ти не знайдеш своєї долі
До тоді ти не знайдеш і спокою
А відповідь прийде до тебе з часом
Коли пригаснуть кровотечні рани
Тоді твоя душа разом з весною
Розквітне і новими почуттями.
Почуття, якого так чекаю
© Copyright: Юлия-Елизавета, 2008
Свидетельство о публикации №108011800356
Свидетельство о публикации №108011800356
Рецензии