Світ завмер, коли ти підійшов,
Навкруги всі замовкли люди,
Гарних слів ти тоді не зайшов,
Але світло так стало повсюди.
Ти наблизився. Ось – поцілунок!..
І от зорі спадають в очах.
Це тобі чи мені був дарунок?
Було вогнище? Може свіча?
Це був вогник, така собі блискавка,
Що сприяла опіку губ.
Є на світі така собі приказка:
«Не ходи туди – там тебе вб`ють!»
Творчі люди не здатні любити,
Ти – творець, я – творець, так вже є!
Але як по землі цій ходити,
Коли знаєш, що блискавка вб`є?
Чи то пізно, чи рано – різниця?
Оцінити в стобальній шкалі?
Я для тебе лише одиниця,
Як в щоденнику, що у столі.
Ні, для тебе я зовсім не перша,
Не остання, - я просто одна,
Не одна, якою ти вертеш,
Але та, яку вип`єш до дна.
На серйозність і не сподіваюсь,
Це для тебе непізнана річ,
Про твою нелюбов я дізнаюсь,
Коли прийде завтрашня ніч.
Нездатн любити
© Copyright: Юлия Дымка, 2008
Свидетельство о публикации №108011802152
Свидетельство о публикации №108011802152
Рецензии
А творчість - це продовження життя,
Ото і вірши всі коханням майже повні.
І творчі люди покохать завжди спроможні.
От бачите, один з них буду - я
Игорь Истратов 26.01.2008 20:12 • Заявить о нарушении
Ото і вірши всі коханням майже повні.
І творчі люди покохать завжди спроможні.
От бачите, один з них буду - я
Игорь Истратов 26.01.2008 20:12 • Заявить о нарушении