Де Правда

Бог забув на порозі щастя
і за пазуху взяв пожитки,
скрипом двері змастили навстіж
та тягнула розмову нитка -
проторочений пруг устами.

Я себе перейшов, як поле,
розгорнув кулю небокраєм,
відчайдушне моє "ніколи"
загубилось ключем до раю
у піску, що набіг роками.

Впізнавав по роботі радість
та стояв під хрестом горою,
бачив боже у кожній ваді
та убоге людського крою,
до кісток пробирав думками...

Стер зі сну листопад годину
і загріб осінь в грудні білім.
Чи на ласку чи то від кпину
сонцем падало Правди тіло
в недокопані очні ями.

14 Січня 2008


Рецензии
Співучий і гармонійний роздум.
"до кісток пробирав думками..." -
це справжнє усвідомлення!
Дуже сподобалось!

З повагою!

Корнейчук Пётр Ефимович   04.02.2008 11:33     Заявить о нарушении
Дякую, пане Петре,
Як завжди - з повагою і теплом,
Л.Ю.

Юрий Лазирко   06.02.2008 23:41   Заявить о нарушении