Нова криниця

Вірш увійшов до кінострічки "Старий сон"

(ТРК Глас & Видавничий Гурт КЛЮЧ, Київ 2005)

http://klyuch.com
http://www.proza.ru/readers.html?klyuch

НОВА КРИНИЦЯ

Вже ні тих півнів, ні підвіконь.
Передлісся мружиться в тумані.
Я дивлюсь на зелень, на вогонь,
Ще й на тебе трохи, ясна пані.

Тут же молоденький селючок,
Той, що грішної заради втіхи
Знаджує матусиних дочок
Та підпалює сусідські стріхи.

І чиє ж воно, як не твоє,
Що спалити хоче й спопеліти,
А ранкова мжичка не дає
І краплями пригинає віти?

Не скажу, чи так було, чи ні.
Не вгадаю, чи вона вродлива.
Не розважу, на котрім вогні
Попеклася та, без персня, ліва.

Звідки то? Бенгальщина дозвіль
Чи пекельний передпокій — тропік?
Ясна пані, підкажи, відкіль
Та прикраса на лівиці — опік?

Пам'яте пропалена моя,
Чи ж тобі відповідати, хто там,
Від повторів стомлене ім'я
Стомленим повторюючи ротом?

Надкусив медяника, то з'їж —
І, завчивши всі пісні веселі,
Тінь біжить за Тетерів-Трубіж,
Що відпочивала в Припекеллі.

Не люблю німецьке слово «дах»
Таж усі слов'яни кажуть «криша».
Гомонять в полишених садах
Вітер, дощик, птах, черва та миша.

Попіл, як минувщина, мина,
І, дощем зволожений холоне.
Придивись, бо зелень — то мана,
Сіре лиш існує та червоне.

Ледь зо двору — обрії горять,
Блискавками грають, звуть у мандри,
Я ж усе — на попіл від багать
І на тебе, сестро саламандри.

12.05.2003