Як довго нині тягнеться зима,
Розлука мою душу рве до болю.
Без тебе божеволію сама,
Але любов убити не дозволю.
Закінчується тихо зимний грудень,
Чекаю на дзвінки твої даремно.
Хай змійкою час вислизає з буден,
А думки б`ють розпачливо та ревно.
Із тінню я продовжую розмову,
Без посмішки її порожні очи.
Кохання почуття - таємну мову,
Вона не розуміє в лоні ночи.
Моє терпіння - Божий дар на вдачу,
Життя - це гра! Та я все розумію.
Але мою довірливість дитячу,
Ти обміняв на молоду повію!
Гра
© Copyright: Светлана Мулюкова, 2008
Свидетельство о публикации №108010700290
Свидетельство о публикации №108010700290
Рецензии
Светик, письмо получила, отпишу завтра.
Стих прочитала и на русском и на украинском, ну ты молодчина!
Я вот не могу так, у нас на украинском не разговаривают,что в школе усвоила, то и знаю, но понимаю всё, да и поболтать могу, неплохо.
Так, что дерзай, дело хорошее!
Обнимаю!
Елена Койда 09.01.2008 18:32 • Заявить о нарушении
Стих прочитала и на русском и на украинском, ну ты молодчина!
Я вот не могу так, у нас на украинском не разговаривают,что в школе усвоила, то и знаю, но понимаю всё, да и поболтать могу, неплохо.
Так, что дерзай, дело хорошее!
Обнимаю!
Елена Койда 09.01.2008 18:32 • Заявить о нарушении
Леночка, спасибо за благословение.Буду стараться.
Светлана Мулюкова 09.01.2008 19:47 Заявить о нарушении
Светлана Мулюкова 09.01.2008 19:47 Заявить о нарушении