Там сонце сяє навкруги,
Приємно пестить вітер шкіру,
В думках лише одні пісні,
Хоч й народився ти в пітьмі.
Ідеш собі, як уві сні
І шепчуть трави ніжні нотки,
Душею чуєш вже солодке
І небо тане у красі.
Тут ти ніхто, а там ти воля,
Чарівний та безмежний степ.
І здатен стрибнути у море
З вершин, що біля зір з небес.
І грудях тепло й зовсім легко,
Здається ніби полетиш.
Гойдають верби край озерця
Твоє чутливе й добре серце,
А щастя змінюється біль.
Моя утопiя
© Copyright: Ольга Кель, 2007
Свидетельство о публикации №107123101402
Свидетельство о публикации №107123101402
Рецензии
