Опустилися з тугою крила,
Світ розтав у в'язкому тумані...
Десь поділась нездолана сила,
Лиш думки залишилися рвані...
І цілющі закінчились сльози,
Що гоїли роз'ятрені рани...
Відшуміли дощем літні грози,
Лиш мороз... та лютують бурани...
Вже давно час тобі запалати
Синім полум'ям, в срібних іскринках
Вкотре жменькою попелу стати,
Цілу ніч тихо тліти в жаринках,
А як сонце зійде - тоді з криком
Відродитися з попелу знову
Гордим Феніксом сяючеликим
З сильним духом і праведним словом.
Оновлення
© Copyright: Тарас Плахтий, 2007
Свидетельство о публикации №107122900415
Свидетельство о публикации №107122900415
Рецензии
Якби все так просто було... І де ті Фенікси? :))
Любовь Либуркина 29.12.2007 15:44 • Заявить о нарушении
Любовь Либуркина 29.12.2007 15:44 • Заявить о нарушении
Всі ми трошки Фенікси - ми оновлюємося щоразу, пробачивши собі ті вчинки, котрі викликають гнітюче почуття вини та зобов'язаності.
Вражений та захоплений Вашою поезією - надзвичайно красиво, образно та ніжно!
Щиро вітаю з Новим Роком! Веселих Свят!
Тарас Плахтий 29.12.2007 19:53 Заявить о нарушении
Вражений та захоплений Вашою поезією - надзвичайно красиво, образно та ніжно!
Щиро вітаю з Новим Роком! Веселих Свят!
Тарас Плахтий 29.12.2007 19:53 Заявить о нарушении