Що бачу в кришталевій кулі сну?
Що чую в незбагненній пісні моря?
Мабуть, колись порину у весну,
Коли втомлюсь від мовчазного горя.
Відчую я і повінь почуттів,
І віру в осяйні небесні мрії,
Найяскравішим стане із життів
Моє життя, як смуток я розвію.
А поки що хай струни забринять
Про пошуки, про магію кохання,
І я щомиті буду відчувать,
Що недалеко вже ясне світання.
Та в сутінках такий принадний світ,
Він кличе загадковою красою,
І я продовжу свій стрімкий політ,
А потім на квітки впаду росою.
Мов діаманти, крапельки роси
Палають поміж сонця промінцями,
Серед зими надію принеси,
Весна, що грає юними серцями!
Роса
© Copyright: Марина Чиянова, 2007
Свидетельство о публикации №107122900145
Свидетельство о публикации №107122900145
Рецензии
Тебе кохаю я магічно,
Як полум’я вогню вінок.
Як місяць зірки, що навічно
Сплелися в неземний танок.
Надзвичайний вірш!!!!
Люблю Вашу творчість!!!!
З ніжністю, Юрій.
Прокопенко Юрий 05.11.2011 12:20 • Заявить о нарушении
Як полум’я вогню вінок.
Як місяць зірки, що навічно
Сплелися в неземний танок.
Надзвичайний вірш!!!!
Люблю Вашу творчість!!!!
З ніжністю, Юрій.
Прокопенко Юрий 05.11.2011 12:20 • Заявить о нарушении
