Я не можу спати, не дають думки,
душу роздирають на малі шматки.
За вікном ліхтарик прожигає тінь,
а трамваї тихо розмовляють з ним.
Стукають колеса, відбивають гімн,
місту Дніпрогеса, місту дум моїх.
Я не можу спати, слухаю його,
кольорову тишу - пісню про любов,
що іграє вітер на дротах мостів,
на дахах будинків і серцях людських.
Він - музико, знає про людей усе,
про думки глубокі, про життя просте
і про те що треба кожному із нас:
грама два любові і трохи про запас.
***
© Copyright: Алби Алби, 2007
Свидетельство о публикации №107122100210
Свидетельство о публикации №107122100210
Рецензии
