Ображене серце не знає покою,
Думками з тобою воно повсякчас.
у ньому турбота струмує рікою,
І мрія не втратить вже втрачених нас.
Душа тріпотіла,благала:"Вернися!"
А ти повернувся спиною й пішов.
Злетіла додолу мов жовтеє листя
Тендітна і ніжна, вже вбита любов.
Пекучії сльози лишали дорогу
На юних дівочих рожевих щоках.
За смутком в очах заховалась тривога,
Я йду за тобою по змитих слідах.
13.03.2006
***
© Copyright: Мила Курбатова, 2007
Свидетельство о публикации №107121702644
Свидетельство о публикации №107121702644
Рецензии