Res nullius Ч. I на укр. яз

Res nullius - Нічиї речі

Частина І.

PAUL CELAN

Ще за часів, коли були нічиїми
Ані повітря, ані чорні хвилі,
Ані стисле голосіння незнаної істоти,
Ми були вже твоїми, о Господи!

1

Тяжіння неземне – небесне.
Вісь серця тріснула,
зайшлася дзвоном порцеляни
й хитається маятником:
чорно – дуже чорно.

Яка прикра недолугість:
рукою вночі по книжкових поличках –
попіл, попіл, попіл…
черепки прарідної мови…
Невже це Акада?

Глибше, глибше копаю у небо:
там наші зорі –
одна – моя мати світла,
друга – моя мати тиха,
третя – моя мати ніжна,
четверта –………….
Blutzucker 1

Цією зорею
можна напоїти увесь світ!
Чудова кава,
якби не попіл замість цукру.
Кривава кава,
навіть коли подається
у тонкій китайській порцеляні
нашого тіла.

Це Він розкручував нас
на гончарному крузі,
а потім –
у печі,
у печі,
у печі.
Невже для того,
щоб швидше наші душі
дісталися пустки небесної?
Адже це вже не перша;
тіло вже блукало пісками.
Доречи,
навіщо було
те Вавілонське стовпотворіння,
якщо кати та їх жертви
однією мовою розмовляють?
Навіщо таке непорозуміння!

2

Те, що було жагою і болем,
вже давно стало фахом,
майже фатумом,
якого і не хотілося уникати.
Та чи варто було?
Інні несли цей свій хрест
якось приречено,
із християнською покорою.
Та чи можна бути приреченим
на жагу?
Хіба що на жагу до життя,
яке оспівувалося
пурпуровими словами
;ber dem Dorn 2,
;ber den Tod 3.

Достатньо лише дістатися межи,
яка зветься вічністю, –
і там, з висі снів,
з високості слів
можна не боятися ремісництва.
Там – ані митця,
ані ремісника.
Тільки душі наші прозорі,
занесені на ці висоти
горішнім вітром,
і тенета Tenebraе4.

Вище, вище копаю у морок –
там наші зорі:
п’ята – мій батько молодий,
шоста – мій батько веселий,
сьома – мій батько красивий.
восьма…
Dr;ben 5.
4 серпня 1998 р.

3

В очікуванні сонць
вустам жадібно пити вітри,
що навалою спадають
з печер небесних.
Палахкотить простір.
Хто увійде
в ці світлі руїни?
Чи є ще такий,
хто увійде зі мною
до свічада, що яріє?
Чи напнутися крилам
велетенським багряним подихом,
що у вічності стигне
струною різьбленого льоду?

Коли вночі
влягаються луками хвилі,
а лють чигає провулками міста,
місяць один знає,
куди зазирати
оком (небесним).
Ніхто не чекатиме вже
на гортання,
ще щільніші
по червоній росі
Самотності.

Саме це і є нашою метою:
бути прозорими – для вічності
і закритими – для тих,
в кого очі видивляються
лише з утроби.

Мерщій припади,
до струмка лона мого.
Не бійся –
печуть лише гіркі трави спогадів.
Пий духмяну м’яту
жаги вуст моїх.
Саме так утамуєш
спрагу натхнення,
Лицарю Храмів Небесних.

12 серпня 1998 р.

4

Височінь,
якої сягає слово твоє –
на відстані
Його витягнутої руки.
Хмари, насичені зіллям
земним та небесним,
обминають
Його треми
наче води – півострів,
де жагу свою віками
силкуються втамувати
жадання.

Мерехтлива чорнота небес
пряде глибінь незміренну
печер слів.
марні потуги тих,
хто намагався
вбратися у
шати твоїх метафор.
Всі вони –
зубожілі злодії,
конокради,
що міряються
вкрасти коней золотогривих
із стаєнь небесних.

12 серпня 1998 р.

5

Сталося так:
тяжіння Hall-Schtalt-Jahre 6
застигло
на самісінькому
“ziro”7 .

Криваво-солодка горошина
покотилася
по тремтливій поверхні
водорозділу
між “до” та “вічність” –
і зникла
за небосхилом.
Ich h;re 8 …

12 серпня 1998 р.

 
------------------------
1 - Солодко-криваве (нім.).
2 - Понад терням (нім).
3 - Понад смерті (нім.).
4 - Пітьма (лат.).
5 - Потойбіч (нім.).
6 - Високосно-врочисті літа (нім.).
7 - Нуль (фр.).
8 - Я чула (нім.).
9 - Orient (англ.) – Схід, також align, adjust, line up