Ворог в мо му тiлi
з сетця рветься цей дивний звук,
це так, це не просто ознака життя,
в душі якесь дивне відчуття...
це біль марно прожитих, мертвих днів,
за це я страждаю, що я так прожив...
воно мене жалить, не дає спати,
що я за спокій маю віддати?
жити так далі, щоб ще більще біліло?...
мені це все вже так надоїло...
я не просто володар власного серця,
я не знаю чи воно ще до мене озветься!
воно стало ворогом в моєму тілі...
воно ще покаже мені ці всі дні "сірі"...
або поховає мене разом з собою
коли набридне страждати від щоденного болю...
Свидетельство о публикации №107120101314